Черкаси

Люди, які змінюють місто. Юрій Романов

«Громадське ТБ: Черкаси» продовжує серію інтерв’ю з переможцями конкурсу громадських проектів «Ідея-Дія-Результат».

Юрі Романову – 16 років. А він уже навчає однолітків основам програмування. Каже, в майбутньому хоче стати «компасом» для людей – допомагати розвиватися. «Hi-Teens» – це його проект. Мета проекту – познайомити підлітків зі сферою ІТ, допомогти отримати базові знання у цій галузі та визначитися з ІТ-спеціалізацією у майбутньому.

 

12966311_1738137326432454_126534519_n.jpg

Інформація про автора проекту – Юрія Романова:

– Школяр, 16 років;
– Фрілансер в ІТ-сфері, працює в аутсорсингу
– Член Черкаської Козацької Сотні гімназії №31 ім. князя Святослава Хороброго
– Хобі: велосипед, біг, плавання, читання

Інформація про проект:
Назва проекту: «Hi-Teens»
Мета проекту: познайомити та дати основні знання в ІТ-сфері
Як реалізовуватиметься: навчання в групах по 7-10 осіб
Тривалість проекту: 3 місяці, з червня по серпень 2016 року
Цільова аудиторія: школярі, студенти і не тільки
Важливі дати проекту: закінчення реєстрації на курс – 10 травня, початок екзаменів – з 27 травня, співбесіди – з 1 червня

12670362_1733959516850235_9208534128641364756_n.jpg

 

– Юро, чому ти зацікавився ІТ-сферою?

– Років 4 назад зрозумів, що гратися в іграшки на комп’ютері примітивно. Я вирішив спробувати щось робити самостійно. У багатьох ІТ-шників так все і починається: «А спробую я щось своє склепати!». Я починав із написання власних міні-ігор: гонки, «стрілялки». Згодом зрозумів, що іграшки – це добре, але потрібно робити щось практичне і корисне для людей. Почав створювати ІТ-додатки, я зрозумів, що це саме те, чим я хочу займатися, де мені буде круто.

– 14-річні підлітки, як правило, не задумуються над тим, щоб робити щось корисне для людей. Як ти до цього прийшов?

– Все від батьків, це вони заклали цей імпульс, вони мої головні мотиватори у житті. І з дитинства вони мене привчали робити все так, щоб це мені подобалося і було корисно для інших. Коли я зацікавився ІТ-сферою, саме вони мені давали книжки, у тому числі з особистісного розвитку. Вони надали мені імпульс для розвитку, бажання зробити кар’єру. 

Батьки пов’язані з ІТ сферою?

– У мене батько колись займався розробкою сайтів, але зараз він приватний підприємець, але не в сфері ІТ. І в сім’ї у мене взагалі ІТ-шників немає.

– Які були перешкоди на шляху отримання навичок із програмування?

– У 12-річному віці я «поліз» в Інтернет шукати, як створюються комп’ютерні ігри. Звичайно, інформації було дуже багато і було важко визначити, яка саме інформація мені потрібна. Довелося у цьому всьому «варитися» 2 роки. В 14 років я почав більш усвідомлено вибирати курси, тренінги, уроки. Мені вдалося налагодити контакт із людьми із-за кордону, і я отримав невеличке стажування в ІТ-компанії. Там мені вдалося попрацювати над справжніми проектами.

– Як тобі вдалося налагодити контакт із зарубіжною компанією?

– Я просто познайомився з людьми у Facebook. Додався у ІТ-групу, став її активним учасником, постійно коментував пости, так почалася переписка з хлопцями, які потім запропонували мені пройти міні-практику для школярів в їхній ІТ-компанії.  Це була канадська компанія, і я дистанційно для неї виконував невеличкі завдання.

– Як саме проходило ця практика?

– Компанія закріпила за мною мого особистого наставника, вчителя, який, коли у мене виникали питання, мені допомагав. Спочатку мені розповідали основи програмування, показували різні принципи роботи ІТ. А потім залучили мене до проекту, який був класним для практики та підвищив мій рівень розуміння програмування, навчив працювати в команді. Згодом канадська компанія надала мені рекомендацію компанії в Україні, і та запропонувала мені співпрацю над більш важкими завданнями. Завдяки цим двом практикам я отримав достатньо знань, щоб працювати над серйозними ІТ-проектами. Тоді я отримав вже оплачувану роботу і  почав заробляти гроші.

13002501_1740930379486482_2240411234030915892_o.jpg

– Чому вирішив зайнятися соціальним проектом?

– Мені було вже 15 і я розумів, що програмування – це круто, але це не те, чим я хочу займатися усе своє життя. Це круто для хобі, для заробляння грошей, але це не круто для постійної роботи. Я зрозумів, що мені потрібно щось інше. І я почав займатися саморозвитком,  готуватися до того, щоб стати лектором, наставником, коучем. Коуч – це як «компас по життю», такі люди ставлять правильні питання, вказують правильний напрямок, куди іти, чим займатися.  

– Що таке саморозвиток у твоєму розумінні?

– Це процес, коли людина при досяганні поставлених цілей отримує певні навички. Коли навички досягають свого апогею і досягається ціль, людина формує наступну ціль. І саморозвиток полягає у тому, щоб був безперервний цикл формування наступних цілей, більш складних. Нові отримані знання формують нові цілі. 

Я зрозумів, що у процесі свого формування як особистості, я пройшов декілька етапів: спочатку я ставив ціль створення комп’ютерних іграшок, потім, коли я зрозумів, що можу створювати іграшки, я захотів створювати якісні ігри. Потім прийшло розуміння, що просто ігри – це мало. Потрібно створювати щось корисне, і я почав писати програми. А потім і програмування стало замало, і я відчув потребу в іншому саморозвитку. І все прийшло до того, що я почав розвивати себе у різних сферах, ходити на семінари, лекції. 

12976886_215154392188675_3506108615667422440_o.jpg

– Як виникла ідея створення проекту?

– Мої перешкоди при пошуку необхідної інформації про ІТ-сферу, власне, стали причинами створення мого проекту. А на пошуки я витратив 2 роки. Проблема в тому, що в Україні, Росії та й у Європі відсутні ІТ-курси для школярів. Зараз усі курси орієнтовані на студентів як на потенційних працівників. І так не повинно бути. Повинні бути платформи, блоги, пабліки для школярів 12-14 років, де б вони могли знаходити тренінги, курси, практики з ІТ. 

– Звідки ти дізнався про конкурс?

– Із Facebook. Коли я задумався над саморозвитком, то підписався в соціальних мережах на корисні групи «Корисні знайомі Черкас», «Тренінги і семінари в Україні» та інші. Там і побачив інформацію про презентацію конкурсу «Ідея-Дія-Результат» в 2015 році. І я пішов на лекції, які проводилися в рамках цього конкурсу. І там зрозумів, що можна подати свій проект.

12017697_986169131434429_4189122237059738654_o.jpg

– Ідея проекту «Hi-Teens» зародилася в процесі відвідувань лекцій чи ти прийшов уже із сформованою ідеєю?

– До цього у мене вже був свій проект навчання. Я зібрав своїх знайомих, друзів, однокласників, які хотіли займатися програмуванням, загалом 20 осіб, і спробував проводити їм лекції на цю тему. Але були певні недопрацювання з мого боку – затягнув процес підготовки до лекцій, добре все не спланував. Тому група розбіглася. Але я не здався і набрав нову групу, вже з 7 людей. На сьогодні це мій пілотний проект до початку старту «Hi-Teens». Там я випробовую теми, дивлюся, яким питанням потрібно приділити більше уваги. Ми займаємося кожну суботу он-лайн, починаючи з минулої осені. Вже 50% курсу пройдено.

– Як можна потрапити до тебе на проект?

– По-перше, потрібно подати заявку на сайті: http://hi-teens.tk. Потім у кінці травня будуть екзамени – невеликий блок простих питань про ІТ-сферу, для того, щоб я розумів, як формувати групи.

– Чи потрібен хороший рівень знання англійської мови?

– Ні. Я розумію, що не всі школярі мають достатній рівень англійської мови.

– Що твій проект «Hi-Teens» може дати місту?

– Це дасть місту велику кількість людей, які будуть зацікавлені в розвитку міста, його модернізації. Чому ІТ-шники зацікавлені в таких речах? Тому що ІТ – це прогресивна сфера діяльності людства. В них є своя ІТ-культура. І я думаю, якщо молодь буде долучатися до цієї культури, вона стане менш інертною. Я планую продовжити цей проект у наступному році. Але залучити більше людей, більше лекторів, щоб місто розвивалося.

– Яка допомога тобі потрібна для проекту?

– Мені потрібні лектори. Я – лектор на постійній основі, а мені потрібні лектори, щоб розкрити специфічні теми, наприклад, розповісти про якусь мову програмування. Я зараз спілкуюся з ІТ-компаніями, щоб залучити їхніх спеціалістів у свій проект. Також визначаюся з приміщенням – лекції можуть проводитися в Молодіжному ресурсному центрі або в одній із  бібліотек. Потрібні кошти для виготовлення рекламних листівок, постерів, для організації заходів. Заходи повинні бути обов’язково, оскільки це молодь, яка не сидить на місці. Ось зараз влаштовую велозаїзд під егідою «Hi-Teens», щоб більше молоді дізналося про мій проект. 

Якщо ви хочете стати учасником проекту або допомогти – можете звернутися до Юри за наступними посиланнями: https://www.facebook.com/groups/1687024201576841/  

https://www.facebook.com/profile.php?id=100007086109374  

http://vk.com/ranoveria або за телефоном: (093) 689 86 30.

 

 

 

 

 

 

         14-річні підлітки, як правило, не задумуються над тим, щоб робити щось корисне для людей. Як ти до цього прийшов?

         Все від батьків, це вони заклали цей імпульс, вони мої головні мотиватори у житті. І з дитинства вони мене привчали робити все так, щоб це мені подобалося і було корисно для інших. Коли я зацікавився ІТ-сферою, саме вони мені давали книжки, у тому числі з особистісного розвитку. Вони надали мені імпульс для розвитку, бажання зробити кар’єру. 

Хочеш домогти? Стань другом!