Mist

2°C

Черкаси

Люди, які змінюють місто. Денис Андрущенко

«Громадське ТБ: Черкаси» продовжує серію інтерв’ю з переможцями конкурсу «Ідея-Дія-Результат». Черкащанин Денис Андрущенко у свої 22 роки встиг рік повчитися в Америці, здобути освіту в Литві, започаткувати власний стартап і стати організатором кількох соціальних проектів. Подорожі надихнули Дениса змінювати рідну країну на краще. Один із його проектів «Спільні вечері» - покликаний змінити менталітет черкащан та розширити їхнє уявлення про «власну територію».

 

_денис.jpg

Інформація про автора проекту – Дениса Андрущенка:
• Засновник стартапу World at Competition - WAC (освітня платформа);
• Учасник програми FLEX, за результатами якої 1 рік жив та навчався у США;
• Був волонтером Американських рад з міжнародної освіти (недержавної організації, яка розповідає про можливості освіти у США);
• Навчався у Міжнародному університеті LCC (державний та міжнародний гуманітарний навчальний заклад у Клайпеді, Литва), на факультеті психології
• Співорганізатор проекту «Help and Travel»;
• Співавтор збірки поезії «Чікен Бамбоні».

Інформація про проект:
Назва проекту: Спільні вечері
Мета проекту: привчити сусідів спілкуватися та знаходити рішення спільних проблем

Як це відбувалося: перша «Спільна вечеря» відбулася 12 червня у дворі 9-поверхівки, де проживає Денис Андрущенко. В рамках заходу провели майстер-клас від «Майстерні вуличних меблів» з виробництва меблів з палетів. Це викликало інтерес багатьох молодих хлопців, дорослих чоловіків та дітей. У підсумку спільними силами змайстрували великий стіл для вечері, диванчик та кілька лавок для двору. Сама вечеря зібрала близько 20 сусідів, багато було і таких, які підходили та цікавилися, що ж відбувається. Загалом атмосфера була дружня. Після типового обговорення бездіяльності влади сусіди вирішили, що зробити дитячий майданчик їм цілком під силу. Тому будуть надалі проводити подібні «Спільні вечері».

Висновки після реалізації проекту: маленька громада має сили задовольняти власні потреби. Не треба чекати, можна брати й робити.

13436211_1357129120967189_1126861890_n.jpg

– Як сусіди відреагували на твою ініціативу провести спільну вечерю?

– Я питав у сусідів, як їм ця ідея. Деяким людям це взагалі не цікаво, вони є "асоціальними" сусідами, яким добре у своїй квартирі і все. Інші одразу проводять паралелі з Радянським Союзом, бо це не нова ідея і це вже було в ті часи. Але я інше хочу вкласти у цей проект. Ідея спільних вечерь іде від таких міст як Сієна (Італія) – звідти мої друзі – і португальського містечка Візеу, де я проживав і працював певний час. У Португалії це частина культури – там вже є двори зі спільними столами, як у тому будинку, де я проживав. Або ж у центрі міста повно кафе, де можна спілкуватися з усіма чи вдень, чи ввечері, чи вночі. Мені це сподобалося. Я розумію, що в Україні це матиме інший формат, але ядро цієї ідеї в тому, що люди під час спілкування можуть обговорювати якісь спільні дії. Наприклад, думають над тим, як можна зробити власний двір кращим. Бо у нас, зазвичай, на лавках сидять старі люди і обговорюють, як усе погано, але жодних дій. Тобто є критика, а рішень дуже мало.

– Чому тобі важливо, щоб люди спілкувалися?

– Це взагалі основа того, якою є країна. Ми звикли жалітися, що все погано і хтось інший відповідальний за це. Але насправді кожна сім’я, кожна людина відповідальна за те, що відбувається у країні.

P_20160612_183952.jpg

– «Спільна вечеря» у твоєму дворі є пілотним проектом. А як ти хочеш, щоб ця ідея розповсюджувалася?

– Вона може і не розповсюдитися. Ніхто від цього не застрахований. Мені вже казали, що на мій захід може ніхто не прийти. Я просто буду проводити паралелі з тими успішними проектами, які у мене були, зокрема з «Help and Travel». Нам казали: «Ви не зберете гроші, у вас не буде зацікавленої аудиторії». А зараз проекту вже 4-й рік, ми зробили більше семи турів по всій Україні.  «Спільна вечеря» у моєму дворі – це тільки початок. Згодом приєднаються люди, які спочатку посоромилися або у них не було часу. Ідея ще й у тому, щоб не тільки я все організовував, а щоб люди відчували потребу у цих спільних вечерях і самі збиралися.

13454089_1357129040967197_1935390884_n.jpg

– У чому користь твого проекту для міста?

– Все починається з малого. З менталітету. Це дуже велика банальність. Наша ментальність звична до того, що людина викидає недопалок на асфальт, або залишає пляшку, або кидає папірець, коли вважає: «це не моя територія». А от у себе у квартирі має бути чистота. Хочеться, щоб поняття «моя територія» зростала. І якщо ми говоримо про двір, то це означатиме реально не смітити у дворі, бо це – «мій двір», я тут збираюся з сусідами. Якщо декілька дворів матимуть таку ментальність, то вже будуть помітні зміни. Тоді люди будуть розуміти: місто – це також моя територія, і не дозволять насамперед собі і будь-кому іншому смітити у місті.

– Розкажи про інший стартап, засновником якого ти є.

– «World at Competition» – це платформа, яка допоможе молоді знаходити можливості освіти або подорожей за кордоном. Ресурс орієнтований на англомовну аудиторію. Це є соціальний бізнес. Основа цієї платформи дуже проста – ми надаємо простір, де організації, які пропонують гранти чи стипендії або волонтерство, розміщують свої пропозиції. А молоді люди, зареєструвавшись на цій платформі, автоматично отримують ці пропозиції, їм не потрібно їх шукати, фільтрувати – все підбирається автоматично. Для молоді ми це робимо безкоштовно, а ось організації мають певні безкоштовні ліміти, вичерпавши які мають платити за розміщення їхньої інформації.

– Чим ще ти займаєшся у житті?

– Дуже багато чим. Наприклад, з товаришем Артуром Шаповалом ми видали збірку поезій. Але не впевнений, що вірші мають велику аудиторію. А ще я люблю подорожувати. Я взяв собі за мету, що хоча б раз у місяць маю кудись поїхати, принаймні по Україні – у нас дуже багато цікавих місць. До речі, так зародився ще один проект «Help and Travel» – волонтерський тур місцинами України. Ще у 2012 році після повернення зі США ми з моїми друзями були дуже "заряджені", і Даша Баталова подала ідею цього проекту. Вона сама так їздила на автобусі по Америці і допомагала іншим. І тоді ми вшістьох зробили пілотний проект, який отримав грант від FLEX. А надалі ми продовжували проект кожного року. Зараз я частково цим займаюся, це як моє хобі.

13453109_1357374037609364_1078582528_o.jpg

– Чого тебе навчили подорожі та навчання в інших країнах?

– Поїздка до США кардинально змінила моє життя. Захотілося щось робити для своєї країни, тому що я побачив, як багато людей там займаються волонтерською діяльністю. І відтоді, з 2012 року, я намагався створювати якість локальні штуки, як, наприклад, прибирання пляжу, презентації про можливості освіти за кордоном та інше.
Подорожі відкривають очі на те, як можна жити краще. Це не означає, що я одразу повинен втілювати якісь практики зі США чи з Литви і казати: «Все – ми робимо так». Але є деякі моменти, які могли б покращити наше життя. Наприклад, черга в банку. За кордоном вже існують технічні пристрої, які допомагають цих черг позбутися. Насправді, технічні рішення вже давно відомі у світі, ми просто їх не втілюємо.

Якщо ви хочете провести «Спільні вечері» у себе в дворі, можете звернутися до Дениса – він поділиться досвідом організації такого заходу https://www.facebook.com/da.orient 

Хочеш домогти? Стань другом!