Mist

2°C

Черкаси

Люди, які змінюють місто. Катерина Смірнова та Дарія Гаврікова

Катерина Смірнова та Дарія Гаврікова – подруги з дитинства. Зараз обидві – студентки престижних навчальних закладів Британії й України. У свої 18 років дівчата вирішили самотужки створити перший простір для людей, що поділяють погляди фемінізму в Черкасах. Вони за власний кошт організували серію безкоштовних семінарів під назвою «FemПростір: Сміливість бути собою», де розповідають про права та проблеми жінок, фемінізм і любов до свого тіла.

 

 bHniDgOygL8

Інформація про проект:

Назва: «FemПростір: Сміливість бути собою» – навчальні семінари.
Мета проекту: розвінчати міфи про фемінізм, розповісти про найбільш розповсюджені проблеми, з якими стикаються жінки, і запропонувати шляхи для їхнього вирішення в дискусіях і воркшопах.
Теми семінарів: що таке фемінізм, насилля вдома та на вулиці, бодіпозитив, економічна нерівність, чайлд-фрі та аборти, жінки в історії та мистецтві, що надихають.
Місце проведення: бібліотека ім. Т. Шевченка, вул. Б. Вишневецького, 8.
Дата проведення: 23 та 24 липня, о 15-00. Перші семінари вже провели 17-18 липня.

Організаторки проекту Катерина Смірнова та Дарія Гаврікова познайомилися, коли були у 5 класі. Обидві ходили до музичної школи на хор і сольфеджіо. А подружилися, бо усі з групи були старшими за них, а вони – однолітки. Сьогодні Катерина Смірнова навчається за кордоном – у Брайтонському університеті на факультеті графічного дизайну (Велика Британія), а Дарія Гаврікова – у Львівському національному медичному університеті на факультеті лікувальної справи. Проте «FemПростір» вирішили організували у Черкасах, оскільки це їхнє рідне місто.

 o3y4eYaw

Ідея організувати семінари на тему фемінізму належить Каті. Ось так вона пояснює свою мотивацію: «Чому я розповідаю про фемінізм? Тому що я хочу, щоб майбутнє покоління дівчат отримувало не менше, ніж чоловіки за таку ж роботу. Я не хочу, щоб дівчата ненавиділи своє відображення у дзеркалі тільки тому, що воно не відповідає стандартам краси, які нам нав’язують, не хочу, щоб матері повторювали їм, що призначення жінки полягає в сім’ї та дітях. Я хочу, щоб і хлопці мали право виявляти емоції і при цьому не чули «будь мужиком». Щоб вони не соромилися присвячувати себе сім’ї та дітям і щоб знали, що немає єдиновірної манери поведінки. А ще я вірю, що настане день, коли стать, зовнішність, сексуальна орієнтація та розумові здібності не будуть висміюватися».

zBtxIKxkXV8

Даша так пояснює свою мотивацію організувати проект: «Я завжди знала, що жінка може бути сильною та незалежною і при цьому не мати 40 котів, як у славнозвісному жарті. Це мені довели жінки у моїй сім’ї – моя бабуся та мама. Бабуся – лікар, сама виростила двох дочок, дала їм найкращу освіту в престижних навчальних закладах. Мама самотужки виховала мене, сама робила ремонт у помешканні, доглядала за бабусею, коли у неї трапився інсульт. При цьому вона слідкує за своєю зовнішністю й гарно виглядає. Однак, я сама довго не наважувалася назвати себе «феміністкою», оскільки інтернет-середовище, де я перебуваю більшість часу, вже багато років вважає феміністок «страшними звірями». Коли Катя запропонувала зробити щось незвичне в Черкасах, розворушити людей, я погодилася. Оскільки люди у нас до сих пір не розуміють смисл фемінізму, чому досі потрібно відстоювати права жінок. Я розумію, те що ми робимо, є незначним. Однак маю надію, що наступне покоління буде жити у більшій гармонії, з більшим розумінням і толерантністю, ніж ми зараз».

Untitled-1111

- Катю, що стало для тебе відправної точкою для твого фемінізму?

- Колись випадково натикнулася у «Вконтакті» на групу про бодіпозитив (всесвітній рух за право сприймати своє тіло таким, як воно є, з усіма недоліками - прим. ред.). Тоді не могла зрозуміти, як люди можуть бути повними, з неідеальною шкірою і все одно називати себе красивими. Та потім, читаючи особисті історії, усвідомлюєш, що це була лише внутрішня естетична ксенофобія. Ти не можеш прийняти щось, що не відповідає стандартам. Як на мене, є сенс змінювати самі стандарти, а не змінюватися згідно з ними.
Загалом фемінізмом я захопилася два роки тому. Не можу сказати, що в мене було важке життя, у процесі якого я багато разів зіштовхувалася з дискримінацією, окрім її буденного прояву: фрази на зразок «ти ж дівчина» чую постійно. Однак, коли я захопилася наукою, то почала з’ясовувати, яким чином стереотипи впливають на людей. Виявивилося, що це походить від конформізму, від бажання бути разом із більшістю. Лише людина з надзвичайно сильним духом готова протиставити себе загальним стереотипам. Навіть якщо її з дитинства переконують, що вона ні на що не здатна, може сказати: «Ні, я зміню твою думку про себе і досягну чогось». Більшість же погодяться з думкою інших.

- А чи не було лячно підіймати таку неоднозначну тему в Черкасах?

- З самого початку не було страшно взагалі. Ми думали, що це буде невеликий захід на 15 осіб для друзів і друзів друзів. Та, по суті справи, зрозуміли, що є сенс розширювати аудиторію. Є сенс не зупинятися, а підготувати себе до більш складної обстановки і більшої кількості зацікавлених людей. Це величезний стрес, але, мені здається, що і задоволення від втіленого буде прямо пропорційним. Важливо, коли є людина, яка тебе підтримує. Для мене нею стала Даша. Коли ти організовуєш подібне, то повинен бути на сто відсотків впевнений у своєму напарнику. У будь-кого неодмінно з’явиться думка, що все надто складно і пора зав’язувати. Важливо, щоб ви з колегою починали нервувати у різний час, а у період спокою підтримували одне одного.
Та я б не хотіла стати громадським діячем на постійній основі. Це потребує величезних енергетичних затрат, бо ж сприймаю проблему дуже близько до серця. Тим не менш, я б продовжила займатися цим на волонтерських засадах.

- Ти зараз навчаєшся у Великій Британії. Яке ставлення британців до дискримінації і чим воно відрізняється від позиції українців?

- Хочеться згадати вислів, що досить називати людей феміністами – час почати називати тих, хто проти цього руху, сексистами. Зараз це і відбувається в Об’єднаному Королівстві. Якщо у британки поцікавитися, чи феміністка вона, то для неї питання прозвучить дивно. Вона відповість, що звісно так. Таке ставлення неможливо перейняти штучно у силу менталітету. Ми – вихідці з радянського простору і закладене тоді світобачення досі існує. Єдиний вихід, який бачу – відкриті дискусії з людьми, освітні заходи і звичайне спілкування. Я вважаю, що якщо ви маєте якісь знання щодо проблеми, то є сенс їх передавати, бо інакше ментальності нації не змінити.

XSJF-QXraBY

- Дашо, чому ти стала прибічницею фемінізму? Що для тебе стало поворотним моментом?

- Я думаю, що фемінізм був близький мені практично завжди. Я не знаю, хто міг би вирости у матері, яка спромоглася пережити насилля у сім’ї, втекла від чоловіка з донькою на руках, самостійно виховати дитину. Деякі ідеї фемінізму і бодіпозитиву були близькі мені доволі давно, а називати себе прибічницею руху я перестала боятися лише півроку тому, коли робила в університеті проект на тему «Леся Українка як символ фемінізму в Україні». Я не знаю, чому спалахнула саме ця ідея, та одногрупники підтримали мене, як і мій хлопець. Для мене фемінізм – це, насамперед, рівність. Хотілося б мати такі самі права, як і чоловіки, отримувати однакову зарплатню, не бути зґвалтованою на вулиці і не ненавидіти своє відображення у дзеркалі через ідеали, що нам навʼязують медіа.

- Ти встигла пожити у різних частинах України: у центрі та заході. Чи відрізняється ставлення людей до твоїх ідей у Львові та в Черкасах?

- Це неоднозначне питання. У центрі трохи нижчий рівень обізнаності, а на заході країни люди дещо консервативніші і не можуть сприймати інших від себе так само толерантно, як європейці чи американці. Якщо в Черкасах заявлю, що я – феміністка, то почнеться звинувачення у агресивності й ненависті до чоловіків. Якщо це ж викажу у Львові – всім буде байдуже.

- Яка для тебе мета серії лекцій? Що ви хочете донести?

- Плани у нас наполеонівські. Хочемо не лише розповісти, що таке фемінізм і в чому його потреба, а й поговорити про насилля, «токсичні» стосунки, бодіпозитив, несприйняття себе, аборти, чайлд-фрі і все в цьому дусі. Теми відбирали за популярністю, вирішили підняти те, що найбільше обговорюють. Власне, одне із завдань заходу – популяризувати думки рівності і толерантності. Треба показувати людям: те, що прийнято в суспільстві й інтернет-просторі вважати поганим, необов’язково повинно таким виявитися.

Посилання на захід в соціальних мережах: https://vk.com/femprostir

300px-Homophobe

  

Хочеш домогти? Стань другом!