Черкаси

24.80

Своя справа в Черкасах: історії молодих та сміливих

Про старт власної справи у Черкасах говорили цієї суботи, 9 липня, на першій зустрічі у рамках нового проекту – Літнього Лекторію. Це освітня платформа для саморозвитку, що об'єднує слухачів різного віку, статі та професій для проведення пізнавальних вихідних у місті.

 

Організатори цього соціального проекту – молоді активістки з ГО «Промолодь» та інших компаній, яких об’єднала ідея саморозвитку в Черкасах. Олена Гуринович – одна з координаторок Лекторію – зізнається, що їй хотілося створити цікаві події, на які не треба було б їхати до Києва, і які були би доступними для черкащан. Координатори проекту жартують, що Літній Лекторій – це вітаміни для мозку:

– Зараз ми багато їмо вітамінів для свого тіла, але треба також отримувати інформацію, щоб ми ставали з вами кращими, розумнішими і більш відкритими, – говорить одна з організаторок Даша Подолян.

Першу тему – молодіжне підприємництво – обрали не випадково. Модератор лекторію Олена Позивайло упевнена, що саме малий бізнес є основою для розвитку міста та зростання молодіжної активності й відповідальності:

– Сьогодні ми запросили засновників трьох проектів у Черкасах: весільного проекту «Sisters», кав’ярні «Mr. Coffee» та модного шоу-руму «Trava». Це люди-стартапери – у них народилася ідея, і вони вирішили втілити її в життя. У кожного з них своя історія і своя родзинка.

Журналісти «Громадського ТБ:Черкаси» теж побували на Літньому Лекторії та законспектували найцікавіші моменти зустрічі.

КОРОТКО ПРО ПРОЕКТИ ТА СПІКЕРІВ

Наталя Хілобок, Юлія Чернявська – засновниці весільного проекту «Sisters»

«Ми уже три роки створюємо душевні і креативні весілля, які відрізняються нашим особливим підходом. Ми дуже віримо у те, що щаслива сім’я може змінити світ, і ця ідея закладена в кожному проекті. Ми дуже ретельно обираємо, для кого створюємо весілля і яким воно має бути, тому ви можете побачити доволі невелику кількість проектів, які ми створюємо протягом сезону».

Максим Корженко – власник кафе «Mr. Coffee»

«Ми не продаємо просто каву, як це може здатися на перший погляд, і ніколи її не продавали. Ми продаємо зранку гарний настрій і побажання людям, щоб день їхній пройшов у тонусі й бадьорому дусі. А сама назва «Mr. Coffee» – це я і ті хлопці, які зі мною працюють».

Ксенія Шитік – власниця шоу-руму «Trava»

«Ми представляємо у своєму шоу-румі українських дизайнерів, українські модні бренди та hand-made майстрів. Ідея полягає в тому, що ми хочемо підтримати тих, хто намагається щось створювати в Україні, і наблизити Черкаси до цього модного світу».

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ДЛЯ БІЗНЕСУ?

Наталія Хілобок («Sisters»):

За освітою я історик театру, театральний критик, театрознавець. Після закінчення університету мене запросили на кафедру викладати – і я досі викладаю – історію костюму. Але цього заробітку не вистачало для того, щоб себе забезпечувати. Мені було дуже складно знайти роботу через специфіку професії. Ідея створити «Sisters» з’явилася просто від безвиході. Я певний час мала досвід роботи в одному з найбільших весільних агентств Києва, хоча тоді й не думала, що це стане справою мого життя. Тож я запропонувала своїй сестрі Юлі створити агентство у Черкасах. Вона спершу сумнівалася, адже не мала досвіду, але зрештою погодилася. І вже через тиждень після виникнення ідеї ми запустили у соцмережах проект «Заметки невесты». Пізніше організували перший весільний семінар, де ми заявили про своє існування. А через три місяці після відкриття у нас було перше весілля.

Максим Корженко («Mr. Coffee»):

«Я працював у Києві на престижній посаді. Моя робота полягала в організації свят державного значення: інавгурації Президента, Дні Конституції, мітинги і таке інше. Але після участі в Революції Гідності мене «пішли» з роботи. Я не хотів надсилати резюме та шукати нову роботу, вирішив робити своє. Тож повернувся додому і на гроші, які лишилися від попередньої роботи, спочатку зробив металевий вагончик, придумав собі назву, приклеїв наклейку з логотипом і почав працювати. Родичі мене не зрозуміли: я мав посаду, щось робив, заробляв гарні гроші, і тут приїхав займатися торгівлею кавою. Три місяці у мене практично нічого не відбувалися, але потім справа рушила, і з цього почався «Mr. Coffee». Головне – не вагатися, одразу йти вперед. Від початку ідея була в тому, щоб не просто каву продавати, а створити таке місце, де о 7 ранку люди дорогою на роботу зупинялися на 15 хвилин (для цього зробили WiFi-зону), поспілкувалися з жителями міста, познайомилися з тими, хто був незнайомий. Тобто хотілося, щоб це було місце зустрічей і спілкування. Через деякий час це увійшло в людей у звичку, і кожного ранку я бачу одних і тих же людей, які вже вітаються як добрі знайомі».

Ксенія Шитік («Trava»):

«Ідея створення шоу-руму виникла десь півроку тому, а взагалі ще понад рік тому я почала натрапляти на речі українських дизайнерів, або ж мені хотілося таких речей, яких не можна було знайти в Черкасах. Ось я шукала-шукала, а потім в один момент подумала: а чому б не відкрити в Черкасах цікаве, незвичайне, секретне місце, де можна придбати цікаві речі, в яких масово не ходитимуть люди по всьому місту? До конкретних дій ми перейшли на початку весни: шукали потрібне приміщення, почали говорити з дизайнерами – чи готові вони працювати з Черкасами. Відкрилися місяць тому».

ЯКІ ТРУДНОЩІ ВИНИКАЛИ ПІД ЧАС РЕАЛІЗАЦІЇ ІДЕЇ?

Юлія Чернявська («Sisters»):

«Для мене найскладніше було подолати бар’єр, що я не можу. Але потім я зрозуміла, що це мені дійсно цікаво. Насправді всі труднощі і страхи – у голові. Чим більше ти себе обмежуєш, тим довше ти відкладаєш реальні дії. Коли ми вже почали займатися організацією, то вже із самого початку розуміли, які весілля ми хочемо створювати, а які – не хочемо. Але є проблема в тому, що Черкаси – маленьке місто, і дуже маленький відсоток наречених хочуть незвичайного весілля та готові за це платити. Красива картинка, на яку всі із захопленням дивляться, коштує грошей, вона не може бути безкоштовною – це не наша особиста забаганка, адже ми працюємо з партнерами, професіоналами, послуги яких коштують грошей. Ми робимо значно менше проектів, ніж інші весільні агентства, бо ми за все підряд не беремося, у нас є лише окремі проекти, в які занурюємося з командою з усією головою. І ось цей бізнес проблематичний саме в тому плані, що ви тільки наприкінці проекту, коли все закінчується святом, можете довести, що це все було не просто так».

Наталія Хілобок («Sisters»):

«Перша складність для нас полягала в тому, що потрібно було взагалі пояснити, хто такий весільний організатор. Якщо у великих містах це зрозуміло, то Черкаси – не те місто, де люди цього конче потребують. І для того, щоб отримати клієнта, нам потрібно було довести, що це дуже важлива людина у процесі підготовки вашого весілля. Зараз виникло дуже багато так званих шкіл для весільних організаторів, і випускники цих шкіл потім, не маючи достатньої практики, починають занижувати ціни. І тоді дуже складно пояснити клієнту, чому твої послуги коштують не тисячу гривень, а значно дорожче. А наша сфера діяльності така, що різницю можна побачити тільки тоді, коли ми почнемо разом працювати – це не якийсь товар, який можна «помацати», а тривала робота над проектом. Організатор – це той, хто бере на себе колосальну відповідальність, він працює із форс-мажорами, щоб ані гості, ані самі наречені не помітили того, що перестав працювати генератор, або впав 5-ярусний торт, або скатертини брудні. Таких ситуацій катастрофічно багато, але ми якраз турбуємося про те, щоб ви про це ніколи не дізналися».

Максим Корженко («Mr. Coffee»):

«Труднощі є в будь-якій галузі з першого дня. Але в моєму випадку – це локаційне розташування. Саме у форматі «кава з собою» велику роль відіграє вдало обране місце. Тобто два метри ліворуч або праворуч тут мають значення. Також труднощі становить наша бюрократія, без цього нікуди, на жаль. Відкрити сам ФОП легко, а от дозвільний центр – це вже такий «прикурень», який ламає плани, такий спотикач. Але треба йти далі, незважаючи ні на що, бо перешкоди будуть супроводжувати тебе всю дорогу. Ніколи не вагайтеся, тому що цей час, коли ви вагаєтеся – це ваш особистий втрачений час».

Ксенія Шитік («Trava»):

«Наша концепція – і є сама по собі складність через те, що шоу-рум не знаходиться у прохідному місці. Тобто люди не побачать його, просто проходячи повз, вони не заглянуть сюди випадково. Це місце, про яке треба знати й цілеспрямовано туди йти. Іноді мені доводиться навіть зустрічати наших гостей, бо вони блукають і не можуть нас знайти. Декому пропоную додому речі принести, адже у нас були вже дівчата, яким складно добиратися – дівчата на інвалідному візку. Але в цьому є і плюс, адже немає випадкових людей, я можу приділити увагу кожному клієнту, поспілкуватися. Мені цікава думка людей – що вони хотіли би бачити в нашому магазині. Труднощі також у тому, що Черкаси – не дуже велике місто, деякі дизайнери дещо скептично ставляться до цього, більше хочуть працювати з містами-мільйонниками. Але в принципі більшість ідуть на контакт, і все добре. Таких труднощів, з якими неможливо було би впоратися, немає».

ЧИ ПРОРАХОВУВАЛИ БІЗНЕС-ПЛАН ПРОЕКТУ?

Наталія Хілобок («Sisters»):

«Ми нічого не планували, не прогнозували, не прораховували бізнес-планів. Коли настає відчай, тоді немає такого прагматичного підходу. Я по життю не підприємець, не бізнес-вумен, я більш творча людина. Ми жартуємо, що я – креативний директор, а Юля – генеральний директор. Я орієнтувалася в цінах на київському ринку, а в Черкасах – ні. Ми подивилися, що тут відбувається, хто працює. Тут дійсно є гіганти, які працюють у цій сфері вже купу років, і є рівень luxery, тому були думки щодо того, як ми сюди втиснемося і що будемо пропонувати. Весільний бізнес є сезонним, і його майже неможливо прогнозувати, тому що немає конкретного місця, де ви можете брати свого клієнта».

Юлія Чернявська («Sisters»):

«Коли ми починали, у мене в плані фінансів усе було добре – я працювала у великій компанії, отримувала стабільно гроші. Ми насправді починали з нуля, ми не вкладали нічого. Тільки коли проводили семінар, нам вже потрібні були гроші на поліграфію, але це зовсім незначні суми були. Далі вже пішли кошти на участь у виставці, але це теж підйомні суми. І в навчання довелося вкластися із зарплати іншої компанії, але в нашій ситуації це не були захмарні суми. Рік ми працювали без офісу, тож поставили за мету відкрити офіс до початку повноцінного другого сезону. І ми це зробили. Головне – розумно порахувати те, що у вас є. Ми не брали жодних кредитів, але в нашій справі це і не потрібно. І далі просто заробляючи, ми оплачуємо офіс та інші потреби».

Максим Корженко («Mr. Coffee»):

«Цифри в даному випадку грають важливу роль, як би цього не хотілося. Якщо хочете прорахувати вартість проекту, збільшуйте її у півтора рази – ось що можу порадити. Не варто також чекати, що воно повернеться через деякий час – треба одразу налаштуватися на те, що якщо ти вклав гроші, то ти їх уже втратив. І потім працювати і гідно та якісно робити свою справу, і воно повернеться. Але розрахунок – це дуже серйозна справа. Однак коли я починав, то нічого не прораховував, а просто все, що в мене було на той момент, я повністю вклав. Поки ви почнете збирати на вашу ідею кошти, вона вже промайне, і ви розчаруєтеся у ній, або хтось займе ваше місце, або просто пройде вдалий час. Тому скільки у вас є, на таку суму і починайте. Можна звертатися до спонсорів, але я не радив би. Є і в державі така програма підтримки підприємця, але вона дуже проблематична, тому краще не треба. Найкраще – розраховувати на власні сили».

Ксенія Шитік («Trava»):

«Ми не починали нічого рахувати, і в принципі скласти бізнес-план у нашій справі складно, тому що різні дизайнери працюють на різних умовах. Ми працюємо з кожним індивідуально: іноді на тих умовах, які нам пропонують, іноді ми можемо диктувати свої правила, але точно сказати, скільки ми витратимо, а скільки заробимо – дуже важко. Взагалі я думаю, що сама ідея така, на яку не треба мільйон, щоб почати її реалізовувати. Найперші гроші, які в нас пішли, це були на оренду приміщення, тому що перед початком треба було зробити хоча б косметичний ремонт. Меблі робили самі, тобто витрати – по собівартості матеріалів. Точної суми я назвати не можу, однак скажу: коли ти вже налаштований на те, щоб щось змінювати і виходити зі своєї зони комфорту, відмазки про те, що немає грошей – відпадають, а гроші приходять».

ЩО МОТИВУЄ РУХАТИСЯ ВПЕРЕД?

Юлія Чернявська («Sisters»):

«Мені важко, тому що маю дві роботи – є основна, і є хобі, яке дає можливість отримувати задоволення, кайф. Це насправді такий піднесений внутрішній стан, коли ти бачиш, що задоволена пара, батьки, команда! І кожного разу, коли я втомлена приходжу додому і вже нічого не хочеться робити, я згадую, куди ми йдемо. Ти працюєш на своє обличчя, яке у нас вже є: з нами працюють партнери, яких ми не можемо підвести. По-друге, завдяки «Sisters» я знаю, що в моєї дочки є хороший смак, вона знає, що гарно, а що – ні, і я дуже рада, що вона теж починає включатися в нашу діяльність. Вона вже стежить за нашими весіллями, запитує, дивиться фотографії, знає про наших наречених. І у мене вже є думки, що через кілька років я її активно братиму на проекти. У наших декораторів також є діти, яких вони іноді беруть із собою, і це так круто, коли всі разом з доньками збирають або розбирають весілля!»

Наталія Хілобок («Sisters»):

«У мене є мета, яка мене змушує працювати, коли цього не хочеться робити. Окрім театральної діяльності, я ще працюю на міжнародному порталі для наречених, і я нарешті для себе створила такий майданчик, де я задіяна, – у 90% випадків це весілля. І перший мотиватор – це те, що я постійно працюю і на зв’язку з найкращими спеціалістами у цій сфері. Я проводжу інтерв’ю, статті, аналізую їхні роботи, і я постійно бачу, що роблять люди. І мені так хочеться доторкнутися до цього не на словах, які я пишу в статтях, не ставлячи запитання, а конкретно зробити самій! Після кожного проекту ми сідаємо з Юлею і розбираємо, що було так, а що не так. І постійно відчуваємо, що є рух. Ще одним способом, як зібрати себе докупи – це лекції та книги різних спеціалістів, наприклад, в ІТ-сфері, тому що це люди, які завжди на крок попереду. У цих людей зовсім інакше мислення: воно більш динамічне і стрімке. Я слухаю СЕО, копірайтерів, Джобса дуже люблю. Закачую книги на телефоні, щоб почитати у метро. Ще слухаю весільних гуру, вони дають такий поштовх, що ви й уявити не можете. Ще є ряд цілей, яких хочеться досягти. Одна з них – мої майбутні діти. Мені дуже хотілось би, щоб мої діти мали успішне майбутнє. Я зараз говорю не про певну кількість грошей, а саме про сприйняття і відчуття життя».

Максим Корженко («Mr. Coffee»):

«Бажання нічого не робити є кожного ранку. Тому штурханець із самого початку – це така думка: я 12 років працював на дядю, тьотю, і всі вони чекали тебе о 9 ранку на роботі. А коли ти починаєш сам на себе працювати, то це дає такий кайф, що навіть ті невеликі гроші, які ти заробив сам, а не через якусь організацію, приносять ще більше задоволення і драйв. Тому поки живу на такій хвилі, прокидаюся о 6 ранку, тому що, крім себе самого, мені ніхто нічого не дасть – оце головний стимул».

Ксенія Шитік («Trava»):

«Я хочу сприймати своїх клієнтів як друзів: як подружку, якій я допомагаю щось обирати і якій не хочу порадити нічого, що їй не підійде. Як подружку, з якою можна випити шампанського у свій вихідний або в якесь свято. Тобто хочеться, щоб це були друзі, з якими і я теж могла б порадитися, адже мені важлива думка людей, що вони хотіли б: можливо, якісь бренди, які у нас не представлені, чи взагалі речі, які їм хотілось би носити. Це ті люди, з якими можна спілкуватися, і цим мені й подобається те, що я відкрила шоу-рум. Тут постійно відбуваються нові знайомства з цікавими людьми і з людьми, яким не байдуже, що відбувається навколо них».

 

Хочеш домогти? Стань другом!