Черкаси

Хорватська компанія збирається побудувати в Черкасах сміттєсортувальний завод

Хорватська компанія «Tehnix» збирається побудувати в Черкасах сміттєсортувальний завод. На ньому щодня планують переробляти близько 200 тонн сміття, виготовляти компост і RDF-паливо для цементних фабрик. Поруч із заводом підприємці хочуть звести сонячну електростанцію потужністю 8 мегават.

Замовник будівництва – черкаське підприємство ТОВ «Еко-Че».

Вартість проекту – 17 млн євро.

Обладнання й технології надає хорватська компанія «Tehnix».

Кредитувати проект має Хорватський банк реконструкції та розвитку (Hrvatska banka za obnovu i razvitak (HBOR).

Де буде завод?


На вулиці Героїв Холодного Яру, неподалік «Азоту», підприємству ТОВ «Еко-Че» надали земельну ділянкою площею 8 га. На ній планують збудувати сміттєсортувальний завод.

Поруч є земельна ділянка площею 16 гектарів. Нею володіє підприємство «Че-Солар». На ній збираються звести сонячну електростанцію. У обох підприємств один і той же засновник і керівник – Анатолій Прокопов.


Хто це такий?

Анатолій Прокопов не перший рік займається темою сміття. У минулому він очолював обласне управління державного підприємства «Укрекоресурси», яке займалося питаннями «поводження з відходами як вторинною сировиною». Рішенням Кабміну у 2015 році «Укрекоресурси» ліквідували у «зв'язку з великою кількістю скарг із боку бізнесу».

Із 2006 року року Анатолій Прокопов був заступником міського голови Черкас Сергія Одарича. Пізніше його звільнили. Він судився, щоб поновитися на посаді.

У 2010 році Прокопов був помічником кандидата на посаду міського голови Черкас від Партії регіонів Євгена Влізла. На тих виборах Влізло посів третє місце після Одарича й Булатецького. У 2014 році Прокопов балотувався до Черкаської міської ради від Партії екології та соціальний захист, але не пройшов.

«Історія із заводом розпочалася ще в 2006 році, коли я працював заступником міського голови (Одарича – ред.) У мене вже тоді були напрацювання зі Словенією, можна було би ще тоді побудувати сміттєпереробний завод, але Сергію Олеговичу це було не треба. Бо смітник – це така корупційна складова. Там ще нічого неможливо порахувати. Тупо бабки і все. Ця «Служба чистоти» лише на папері. Один стіл, стілець. Техніки немає, «Ремондіс» возить сміття.

Якщо місто скине з себе цю корупційну складову, то для них це буде лише добре. Залишиться лише нормально підійти до рекультивації полігонів», – говорить Анатолій Прокопов.

Що робитимуть зі сміттям на заводі?


Зі сміття планують відбирати вторинну сировину (метал, пластик, скло, папір), з органічних відходів виготовляти компост і добрива, а із залишків, які неможливо переробити, – RDF-паливо.

RDF (Refuse Derived Fuel) – це подрібнене й спресоване у гранули або брикети сміття. Його використовують для опаленні виробництв або ж спалюють у печах цементних і металургійних заводів.
– У нас є попередня домовленість із Асоціацією цементних заводів. Вони готові приблизно 20 млн тонн в рік брати. Але наш завод для них маленький. Зараз газ, мазут дорогий. А RDF-паливо коштує від 1000 до 1500 грн за тонну, – каже Анатолій Прокопов. – Ми розмовляли з ТЕЦ, вони б із радістю вдували в котли RDF разом із вугільною пилюкою».

А як із небезпечними відходами?

Директор підприємства «Еко-Че» запевняє, що на заводі буде спецмашина, яка вивозитиме небезпечні відходи. 

– Буде спеціальний цех накопичення таких відходів. На вході будуть датчики, які визначатимуть отруйні, небезпечні відходи. Лінія зупинятиметься, виходитимуть спеціально навчені люди, які знають, як із тими відходами поводитися. А то у нас все, що хочеш, можуть кинути – гранату, наприклад», – каже Прокопов.

Зникне потреба у сміттєвому полігоні

Розробники технології сміттєсортувального заводу – хорватська компанія «Tehnix» – обіцяють, що фабрика зможе переробляти 100% сміття. Тому потреба в полігоні й сміттєзвалищі з появою такого заводу зникне.

– Дехто не вірить, що після переробки нічого не залишається. Я теж не вірив, поки не поїхав на ці заводи, не поспілкувався з керівниками й працівниками цих заводів. Там нічого не смердить. Люди ходять у чистому. Все сміття фасується, – розповідає директор ТОВ «Еко-Че» Анатолій Прокопов.

Окрім Черкас, завод планує брати сміття з прилеглих сіл і містечок.

– У радіусі 60 км через перевантажувальні станції ми можемо завозити сміття з Чигирина, Кам’янки, Сміли, Золотоноші, Чорнобаю і т. д. Що таке ця перевантажувальна станція? Машина забирає і звозить місцеве сміття не на смітник, а у величезний контейнер. Звідти раз на тиждень вантажівка забиратиме ці відходи й везтиме до Черкас. Ми могли би в радіусі 60 км перекрити всі села. Така відстань – це економічно вигідно.

Сміла верещить. У Кропивницькому взагалі жах – ще гірше, ніж у нас. Вони мені телефонують і запитують: коли ви вже почнете?» – каже Анатолій Прокопов.

Сонячна електростанція

У планах забудовників встановити на дахах заводу сонячні панелі, які генеруватимуть електроенергію для потреб фабрики. А на сусідній земельній ділянці вони збираються звести сонячну електростанцію потужністю до 8 мегават.

Коли ж побудують завод?

Анатолій Прокопов говорить, що підприємству залишилося пройти кілька етапів – отримати поштову адресу, містобудівні умови й обмеження, а також дозвіл на початок робіт. Термін самого будівництва близько 1 року. Зводитиме об’єкт підприємство «Облагробуд», яке розробляло проект. 

Що думають про сміттєсортувальний завод екологи

У цілому екологи позитивно оцінюють ідею спорудження сміттєсортувального заводу. Однак вони критикують саму ідею спалювання RDF. Паливо RDF (від «Refuse Derived Fuel» – «тверде відновлене паливо») має вигляд гранул або брикетів, під час спалювання яких виділяється енергія.

Як отримують таке паливо?

Спочатку всі зібрані відходи сортують. Така вторинна сировина, як макулатура, склобій, пластик і метал, йде на переробку. Органіка — рослини або залишки їжі – на компостування або на полігон, де після поховання з неї отримують біогаз. Всі інші види відходів, близько третини сміття, – це сировина для майбутнього RDF-палива.
Залишки подрібнюють, пресують у брикети або гранули.


Але в сировину для палива RDF можуть потрапити отруйні та небезпечні відходи – в цьому і є основна загроза. Жодна зі стадій виробництва RDF-палива не передбачає вилучення таких небезпечних відходів, як батарейки, ртутні лампи, залишки ліків, автомобільні відходи, лакофарбова продукція тощо.

– Саме в сортуванні й повторному використанні бачимо вирішення проблеми сміття. З цієї точки зору станції сортування, на кшталт запропонованої, є правильними шляхом (на відміну від сміттєспалювання чи полігонів), – говорить координато мережі Bankwatch Олексій Пасюк. – Однак є занепокоєння з приводу використання RDF-палива. Це дійсно може бути проблемою, наприклад, якщо до пелет потраплятиме поліхролвініл (пластмаса), який при горінні виділяє хлорорганічні сполуки. Теоретично це може бути вирішено попереднім відбором небезпечних речовин, але це важко реалізувати.
Проблема такого забруднення буде не на сортувальному заводі, а в місці спалювання пелет.

– Переробка загального сміття – це небезпечно. У ньому від 1 до 10% небезпечних відходів – ртуть, рідка хімія, ліки, батарейки, акумулятори. Оце єдина проблема, чому небезпечно спалювати сміттєвий залишок, – каже керівниця проекту «Україна без сміття» Євгенія Аратовська. – У нас в країні не діють європейські закони, які контролюють викиди в повітря. Це означає, що заводи працюють взагалі без контролю.
Це класна технологія, але вона працюватиме тільки за умов європейського законодавства. У нас його немає. Найперше треба навчитися сортувати небезпечні відходи. Також дуже велика небезпека використовувати загальні побутові відходи для компосту й добрива, – каже Євгенія.

Нагадаємо, минулого року у Черкасах ТОВ «Еко-БАІК» намагалося отримати дозвіл на будівництво сміттєспалювального заводу. Однак на громадських слуханнях черкащани не підтримали проект.

Хочеш домогти? Стань другом!