Черкаси

Ластівки поміж стовпів. У Черкасах з’явився перший мурал

12 червня португальський художник Антоніо Коррейя закінчив роботу над першим стінописом у Черкасах. За тиждень на тлі школи №15 португалець намалював ластівок, які обминають стовпи. На думку митця, пташки у хаотичному польоті нагадують шкільне життя дітей.

Вуличний митець Антоніо Коррейя більш відомий під псевдонімом Pantónio. Він – постійний учасник міжнародних колективних та персональних виставок. Автор найвищого в Європі муралу «Вихор сардин» на одній із веж в 13-му окрузі Парижа. Його роботам притаманні динаміка та поєднання синіх і чорних кольорів. На муралах Антоніо часто зображає людей або вигаданих тварин.

В Україні митець не вперше. В Києві 2015 року на одній із стін багатоповерхівки він намалював фреску з кролями. А вкінці 2016 року до дня аварії на Чорнобильській АЕС Антоніо створив мурал «Вихор листя і шматків пластику».
Мурал, який створив Антоніо в Черкасах, – це частина соціального проекту «Mural Social Club: Back to School», який в Україні допомагає втілювати міжнародна організація UNICEF Ukraine. В рамках проекту відомі митці приїжджають до України, щоб реалізувати свій творчий потенціал. Одна з цілей проекту – додати більше фантазії та кольорів у дитяче мислення.

Ініціювала створення стінопису черкаська активістка Аліна Котолуп. На втілення проекту дівчина виграла грант на черкаському фестивалі CherITy–2016.
З нагоди відкриття муралу журналісти Громадського ТБ: Черкаси поспілкувалися з художником Антоніо Коррейя. 

 

Антоніо, розкажи про себе. Де ти живеш?

Я живу на португальських Азорських островах, що розташовані на середині Атлантичного океану, саме на тому місці, де знаходилася Атлантида. Це Архіпелаг.

І ти останній Атлант, що вижив?

Я один з рибалок, що вижив.

Скільки тобі років?

Точно не впевнений, 41 чи 42. Я загубив свій паспорт 3 роки тому і живу без документів, тому не пам’ятаю точно. Знаю лише, що народився у 1975.

Розкажи про мистецтво, яким ти займаєшся?

Я намагаюсь менше думати про те, що роблю, а зображати рух, який я бачу в містах, у природі, що схожий до вітру. Я малюю те, що я відчуваю.

Screenshot_3.jpg

Тебе називають стріт-арт художником. Чому ти вирішив малювати на вулицях?

Я багато працював у майстерні, але там знаходився у замкненому колі. Тому одного разу вирішив вийти на вулиці. Приємно відчувати землю, природу і гратися з тим, що тебе оточує.

Ти багато подорожуєш. Ти всесвітньо відомий художник. Чому вирішив взяти участь у цій програмі?

Так, я багато подорожую. Рішення знаходять мене самі. Я просто пливу за течією і все трапляється. Я взяв участь у цьому проекті, тому що дуже довіряю Олегові (Олег Соснов – куратор проекту «Mural Social Club: Back to School» в Україні – ред.), людині, яка мене запросила. Ми уже працювали разом у Києві і мені дуже сподобалося, як мене приймали. Крім того, тут ідеться про соціальний проект, про школи і дітей, які там навчаються. Коли я працюю з поколінням, що росте, то хочу показати їм власний приклад: як можна займатися тим, що ти дійсно любиш. І приємно, коли хтось може прийти, побачити мою роботу і сказати, що люди живуть у цікавому місці.

Давай трішки поговоримо про місце, де ти намалював мурал. Чому ти вибрав школу?

Спочатку мені запропонували інше місце для роботи. Воно було хорошим для малювання, але мені було некомфортно, бо бракувало місця. Тому я попросив працювати у школі, де багато світла і простору.

Screenshot_4.jpg

На фасаді школи ти намалював птахів поміж стовпів. Що вони символізують?

Я живу на 8-му поверсі. Коли я прокидаюся, я бачу, як пташки метушаться і шумлять, літають по колу. І це прекрасно! Це як у початковій школі. Ластівки схожі мені на дітей. Крім того, ластівки – дуже хороші створіння. Вони асоціюються з позитивом. І коли зграя пташок облітає колони, люди думають, що це ґрати, але для мене, це шкільні правила, які діти по-своєму обминають.

Ти не вперше в Україні. Протягом 2015–2016 ти працював у Києві. Розкажи нам про це.

Уперше я малював у Києві у вересні. Я не пам’ятаю назву вулиці, де це відбувалося. Але там дуже багато руху, багато машин і пішоходів. Я намалював кроликів на 16-поверхівці. І ці кролики символізували рух, що там відбувається. Це було дзеркалом, відображенням реальності.
А вдруге я малював на площі. Вітер почав кружляти листя і шматки пластику. Я просто зобразив цей момент. Люди часто шукають пояснення всьому, що я малюю, а я просто зобразив те, що бачив. Тоді ще була річниця Чорнобильської трагедії, і ця картина нагадала мені про ці події.

Screenshot_2.jpg

Які великі стінописи ти вже намалював у Португалії?

Я малюю переважно людей і тварин. Іноді я перемежовую їхні образи. Це можуть бути люди, яких я випадково побачив на вулиці і які надихнули мене на створення того чи іншого образу. І я зображаю на картині короткий проміжок часу.

Ти уже бачив архітектуру нашого міста?

Так, я трохи пройшовся містом. Відчувається вплив масивної архітектури. Мені подобаються маленькі будиночки, в яких живуть люди. Такий собі сільський стиль серед міста. Мені подобається такий контраст. Але офіційні будівлі і пам’ятники – дуже монументальні. Вони просять кольору.

Які мають багато простору для малювання?

Так-так. Але деякі можна так і залишити. Вони мені і без кольору подобаються.

Твої роботи виглядають дуже дорогими. Яка була найдорожчою?

На цей стінопис я використав близько 20 літрів фарби. Я також з’їв кілька сендвічів та піц, живу у квартирі тиждень і випиваю три-чотири літри води щодня. І моя робота – безкоштовна. Отже, я не розумію, з якого боку моя робота є дорогою.

Цей проект безкоштовний?

Так, в ньому беруть учать ті, хто дійсно хоче і любить малювати. Гроші треба лише для фарби та оснащення.

Screenshot_5.jpg

На що ти живеш?

Я влаштовую свої виставки і маю деякі проекти. Іноді я беру участь у проектах, за які платять. На мої виставки люди приходять і купують картини. Так я живу.

Ти продаєш свої роботи?

Так, я продаю своє мистецтво.

Ти недовго в Україні, але чим відрізняються наші країни?

Я був у багатьох країнах. Дуже важко адаптуватися в культурно багатих країнах. Тут, на перший погляд, люди сприймають усе дуже серйозно. Але коли я починаю наближатися до них, спілкуватися, то краще їх розумію, як і в будь-якій іншій країні. Треба зануритися в життя, загубитися серед людей, які тут живуть.

Як люди сприймають твоє мистецтво?

Це складне питання: деяким подобається, деяким – ні. Деякі кажуть, що це дуже чуттєво і поетично, деякі кажуть, що треба дещо змінити… Але я отримую багато гарних відгуків. Важливо, що я змінюю місце, оживляю його, змушую людей подумати і поспілкуватися між собою.

Screenshot_1.jpg

Чи є в тебе контакти з українськими художниками?

Я близько знаю трьох художників: фотографії, живопису і гравюри. А ще знаю одного, що займається муралами. Я знаю небагато художників, але всі вони хороші.

Які плани маєш?

Іноді краще нічого не планувати, але цього року маю трохи планів. Поїду до Лондона, потім до Австралії. Там діятиме проект під назвою «Сіволз». Там же буде моя виставка. Цей проект дуже важливий для мене, тому що те, що я роблю, є рух моря і вітру. Іноді у моїх роботах вони діють корпоративно. І у вересні буде моя виставка у Парижі, на яку я покладаю великі сподівання. І ще на мене чекають чотири мурали: у Португалії, Лондоні, Північній Америці і в Канаді.

Який наступний мурал ти намалюєш?

Я малюватиму у Лондоні на одній маленькій стіні, а потім велику – у Парижі під час моєї персональної виставки.

Хочеш домогти? Стань другом!