Черкаси

На даху. Ольга Касьянова

24 серпня, у 25-ий День Незалежності, відбудеться фестиваль командотворення «Summer challenge 2016». Його основна мета – налагодити діалог між бізнесом і громадськими активістами. У межах свята відбудеться конкурс на найкращий громадський соціальний проект "Черкаси. Я це роблю!". Ми поспілкувалися з організаторкою фестивалю Ольгою Касьяновою й розпитали в неї, для чого це їй і що вона хоче змінити в Черкасах.

 

– Олю, 24 серпня ти організовуєш у Черкасах фестиваль «Summer Challenge 2016». Розкажи, що це таке і для чого це тобі?

– Я не знаю поки що, навіщо це мені. Це, знаєте, як у буддизмі – воно через мене іде і, мабуть, я ловлю ту хвилю і те, що відбувається. Якщо коротко розповісти спочатку, то оскільки я заснувала своє івент-агентство, то я вирішила: потрібно зробити захід, який презентує це агентство. І оскільки моя цільова аудиторія – це бізнес, то вирішила зробити захід для бізнесу. Але після спілкування з департаментом та походу до мера міста Черкаси, вони мені сказали: «Давай спробуємо зробити захід не 21 серпня, а на День незалежності, 24 серпня.

– На День народження Ольги Касьянової…

– Так, на мій день народження. І ми вирішили все провести 24 серпня. І фестиваль тімбілдінгу для бізнесу почав розширюватися, обростати потребами: нагодувати людей, розважити дітей і так далі. Але основним завданням є налагодити комунікацію між бізнесом і громадськими діячами. Вона у нас дуже слабенька, порушена, а може функціонувати набагато краще. Цьому є приклади у інших містах, які ти знаєш.

– Івано-Франківськ, наприклад…

– Так, звичайно. І нам би хотілося в неформальній атмосфері влаштувати це спілкування. І познайомити бізнес з реальними людьми у Черкасах, які щось роблять абсолютно безкорисно для міста.

– Що це за організації, яким потрібно допомагати?

– Це прості громадські діячі, звичайні ініціативні люди. Це може бути Олексій Хуторний чи будь-хто. У заході беруть участь переселенці, творчі люди, їх дуже багато, вони різні. Громадських організацій не дуже багато, в основному особисті ініціативи.

– У рамках твого проекту є ще конкурс «Черкаси, я це роблю». Розкажи, що це за конкурс?

– Ми хочемо відібрати серед безлічі проектів, які зареєстровані на нашому сайті, 25 – ті, що дійсно для Черкас можуть принести якусь користь і не принести явної користі для тих, хто їх робить. Проекти включають різні напрямки – це освіта, культура, просто пов'язані з красою нашого міста, волонтерство, АТО. Ці проекти будуть відібрані трьома поважними членами журі й потім вони будуть презентовані громаді міста Черкаси. Щоб відбулося «зараження» ідеями. Прийшла людина, подивилася: «І що, точно роблять такі проекти, і точно нічого за них не отримують?» Ми хотіли, щоб вперше люди, які і так щось роблять у Черкасах, отримали грант у розмірі 25 тисяч гривень. Це, здається мені, дуже крута ідея: коли бізнес скинеться у спільний кошик, це будуть організаційні внески, і вони складуть суму гранту, який піде на реалізацію конкретного проекту, який обере переможець тімбілдінгу для бізнесменів.

– Наскільки бізнес в умовах війни та кризи в країні готовий допомагати проектам, які особистої користі бізнесменам не несуть?

– Я скажу зараз крамольну річ – мені байдуже наскільки бізнес готовий на цей момент. Це так, як мода – до всього потрібно привчати. Коли контактуємо з бізнесменами, то дуже невеликий відсоток чіпляється за ідею, яка саме мені болить. От мені «болить», а вони питають: «А що там буде?» Це потрібно відчути, зрозуміти, що завдяки твоїй бізнес-структурі хтось реалізував корисний проект.

– Олю, скажи до кого ти зверталася: це великі компанії чи невеличкі?

– У нас будуть брати участь великі компанії. Буде 2 державні структури – це міська рада і Ощадбанк. А також великі приватні компанії. Всього зараховано 15 команд. Хотілося би 25, але скільки наберемо охочих вкластися, стільки і буде.

– Я бачив, що ви шукаєте волонтерів і їх повинно бути більше 100 людей. Ви готуєтеся до величезного заходу?

– Та це я параноїк, якому потрібно все прорахувати, щоб виглядало все ідеально. Але воно не може бути ідеальним. Я знаю, що хтось напише і скаже (і вже такі закиди були): «Олю, іде війна, а ви знову фестивалите!» Або комусь чогось не вистачить. Але я бачила багато фестивалів і знаю, що фестивалі – це не концертний майданчик, не виступ гуртів, а це те, що складається з дуже багатьох локацій. Фестиваль – це тоді, коли багато інтересів враховується. І щоб врахувати все так, як мені це бачиться ідеальним, потрібно дуже багато людей. І вони майже усі знайшлися. 50 осіб, принаймні, вже в нас є.

– Олю, хочу більш детально запитати тебе про критику. Проректор Черкаського національного університету Василь Мусієнко таке написав у Facebook: «Щодня на сході гинуть патріоти у війні з Російською Федерацією, а ми фестивалимо, салютуємо, співаємо. Припиніть це блюзнірство і направте гроші на вирішення конфлікту». Як ти відреагувала на це?

– Я завжди реагую боляче, але цього разу не відреагувала так. Я сприйняла критику, оскільки це мій викладач і улюблений викладач,і я дуже поважаю цю людину. Але його основна претензія до мене не обґрунтовувалася чимось конкретним. Відчувалося вимога «направити гроші кудись», але цей фестиваль робиться мною і моїми друзями. Мене не фінансує ніхто, у кого б я забрала гроші. Є бюджетні гроші, які нам, можливо, дадуть через систему «Прозоро», але це мова про 50 тисяч гривень при дуже великому бюджеті цього фестивалю. Можливо, дадуть і вони підуть на невеличкі корисні речі – будемо організовувати те, що і робив би департамент освіти в принципі. Я роблю те, що я вмію – я вмію говорити, вмію організовувати. І єдиною своєю місією вбачаю – щоб ми не просто поїли каші, пострибали на батуті, знову погуляли, пострибали під сценою, а Черкаси відчули себе командою, щоб окремі люди почали думати, що, можливо, і їхня ініціатива може бути реалізована, хочу налагодити місточок між бізнесом і громадським сектором. Я вважаю, що це важливо. Я можу піти зараз на схід, але відчуваю себе корисною тут. Я гадаю, що це буде гарна справа. І для мене це не просто розважальний фестиваль.

– Як ти ставишся до проведення будь-яких масових розважальних заходів під час війни?

– Я погоджуюсь із паном Василем Мусієнком, що не потрібно витрачати гроші з бюджету на такі заходи. Але якщо хтось із спонсорів хоче профінансувати захід і бачить це як рекламний інструмент, і в цьому є якась місія, якась ідея добра і корисна, то це класно. Вчора я була на «Гайдафесті» й я бачила, що людей багато. І це люди, які стоять під сценою, і їм потрібно ці пісні, потрібен цей дух, потрібно відчувати, що ми не вмерли. Золота середина повинна бути.

– Олю, ти багато спілкуєшся з людьми, сама організовуєш багато заходів. На твою думку, в останні роки зросла громадська активність черкащан?

– Я не просто це бачу, я відчуваю кожною клітиною, що активність збільшилася. Я можу сказати про своїх друзів, що вони почали по-іншому все сприймати. З часів Майдану все змінилося – це правда. І 25 років незалежності – це, як Вакарчук співає, «моя маленька незалежність». Для мене це така особлива подія тому, що зараз ми починаємо бути свідомими і це вже дійсно наша незалежність. Все змінюється на рівні дання – недання хабарів, на рівні творення чогось у місті. Усі змінюються на краще.

 

 

 

Хочеш домогти? Стань другом!